Родился я в небольшом городке на западе Крыма. В Саках, так называется мой город, проживает около 33 тысяч жителей.
В семье нас шесть детей. Когда я родился, отец был неверующим, а мать уже хорошо знала Господа. З детства с ней ходил в Воскресную школу, которая была очень интересная. Но хочу сказать, что знание о Боге и познание Его совсем разные вещи.
Имея эти знания о Всемогущем, меня все же потянуло в мир. Словом, «служил на два фронта – и вашим и нашим». И в жизни исполнилось место из Писания: «Не можете служить двум господам…». Сейчас я понимаю, как это ужасно, знать о Боге и в тоже время снова «забивать гвозди в Его руки».
Так моя жизнь «на два фронта» продолжалась до 18 лет. Но огромная благодарность Иисусу Христу, что Он вошел в мою жизнь по-настоящему и я обрел радость спасения. Мое обращение произошло в летнем молодежном христианском лагере. Там Господь дал мне покаяние в жизнь. Я помню одну из молитв, которые проходили по вечерам просто под открытым небом. Господь был так близок ко мне в тот момент, что я всем сердцем ощутил Его прикосновение. Вся внутренность «плавилась» от этого присутствия и тогда я всем своим естеством осознал, что жизнь без Иисуса просто не имеет никакого смысла. Там же в лагере Господь крестил Духом Святым. По моему приезду домой, я принял водное крещение.
После этого события прошло уже шесть лет как я в завете с Господом. За это время прошел альтернативную невоенную службу, учился в Криворожской Библейской школе. Хотелось бы рассказать об одном событии в этой школе. Продолжительность учебы в этой школе всего полтора месяца, а иформации так много, что голова «трескается». Помню я вышел во двор, это было зимой, и сказал Богу: «Господь, полтора месяца для меня так мало, я хочу учиться Твоему Слову больше». Вот так сказал и забыл. Но Он все знает и все помнит. Прошло полгода и к нам в церковь приехал один брат и рассказал мне про Киевский Библейский институт. На тот момент он был студентом очно-заочного отделения этого института. Я загорелся желанием учиться. Сейчас, я являюсь студентом второго курса КБи.
Пытаюсь представить свою жизнь без Христа, и просто не могу. Сегодня я служу Ему чем могу.

А у меня фантазии хватает и представить. Скорее всего спился бы где-то в захудалой школе или из-за блуда долго и упорно бы лечился от сопутствующих заболеваний. Ни радости настоящей, ни цели в жизни, ни смысла.

А так есть все и хочется жить, и как можно больше успеть сделать для Господа!

Дивлячись на своє молоде життя не раз ловив себе на думці, яка ж я щаслива людина. Багато людей навіть у літньому своєму віці так і не знають про те щастя, яке є в Господі.
Народився я в м. Тернополі 1980 р. Тоді життя йшло так собі, як у всіх монотонно і це було також і в нашій сім’ї. Батько був просто водій тролейбуса, мати санітарка в онкологічній лікарні. В сім’ї я був вуличним хлопчиськом, так як батьків менше хвилював, можливо тому що вони мріяли про щось інше чим я, але так склалось можливо з інших причин, яких я просто не знаю, одному Богу все відомо. Наша сім’я не була особливо віруючою, як і всі по традиціях відвідували церкву, тільки пізніше аж у 1995 році батьки покаялись.
Моє пізнання світу розпочалось після того, як пішов до школи. Там мені зустрілися на перший погляд хороші друзі. Час минав і тільки зараз розумію, що формувався в житті разом з поганими хлопцями. Вже з першого класу я почав красти гроші і все це привело до того, що з мене ріс міський хуліган. Можливо все так йшло через те, що мої батьки піклувалися лише про свій вигляд, як на краще, а моє виховання їх просто не цікавило, у них навіть на це часу не було.
Не раз мене життя чимось дивувало, то були пригоди у школі, то і зустрічі з людьми які жили зовсім по іншому.
Я пригадую випадок це трапилось вже після моєї срочної служби в армії, якось одного разу я прийшов на свіданку до дівчини і побачив в ній щось надзвичайне, її поведінка, манери, та надзвичайне її мистецтво уміння вислухати. Після тієї зустрічі я був сильно збентежений таким відношенням, і тоді вона мені запропонувала відвідати молодіжний християнський центр. Там для мене було якось усе по-новому, вони співали пісні, говорили із Слова Божого, яке закарбувалося у моєму серці, пригадую, що після того мені захотілось творити добро допомагаючи іншим.
Велика подяка Богу, що молитви інших сприяли цьому рішенню, у неділю на служінні настав той момент істини, де я мав змогу вийти після служіння до служителя перед усією церквою і сказати що потребую в прощенні моїх гріхів. Тоді я проголошував молитву покаяння і пізніше пастор молодіжний помолився за мене і показавши мені на того хто є той Спаситель.
Згодом було багато труднощів та випробувань і слава Богу я є збережений ним до цього часу. Тепер являюсь студентом отримавши подарунок від Бога навчатись в Київському Біблійному Інституті, і бачу перед собою одну із головних цілей і веління мого Господа, це розповісти про те щастя яке дає тільки сам наш Спаситель і Відкупитель Ісус Христос.